Булінг. Інструкція з виживання

Проблема цькування в школі є актуальною для всіх країн світу, у тому числі й для України, і виявляється вона на рівні різних вікових груп. Дослідження, що проводилися раніше та проводяться нині, дають ґрунт для глибокого аналізу цієї проблеми та пошуку шляхів її розв’язання. 

Що робити, коли тебе цькують? Чи варто обговорювати проблему з дорослими? І як поводити себе з агресором, агресоркою чи агресорами? Булінг, або ж цькування, завжди був гострою темою, але останнім часом це явище набуло особливого резонансу.

Термін «булінг» став популярним на початку 90-х років. Власне, булінгом називають навмисну систематичну поведінку, що включає агресивне переслідування одного з членів колективу з боку інших,  інакше кажучи — це просто «травля».

Здебільшого пік булінгу припадає на вік 13-15 років, коли підлітки найактивніше соціалізуються, шукають своє місце у світі та вчаться співіснувати одне з одним. 

Треба знати як постояти за себе, оскільки майже всі ми стикаємося з цькуваннями в тому чи іншому вигляді. І тут важливо зрозуміти, що перед тобою не стоїть задача довести всім, що ти сильний і впораєшся сам, а знайти вихід із ситуації.

 Бо ніколи не варто вестися на провокації.

Чисельні дослідження, американський і європейський досвід боротьби із булінгом переконують, що самостійно впоратися з ним неможливо і мовчати про цькування сенсу немає. Насамперед необхідно залучати шкільного психолога, знайдеться хтось серед учителів, хто допоможе впоратися з ситуацією, або батьки, або інші дорослі.

Допомогає потужна команда друзів, які не дають ображати, всіляко підтримують та переконують, що ти не порожнє місце.

Пропоную взяти участь у  вікторині та перевірити свої знання з даної теми: 

ВІКТОРИНА

_______

Отож, якщо в тебе є група підтримки — це вже перемога. Нехай навіть вас буде невеличка купка аутсайдерів, нехай це будуть батьки — це повинні бути твої однодумці, люди, які в тебе вірять і підтримують, які можуть за тебе заступитися, люди, яким можна виговоритися і які залишаться з тобою до кінця, навіть якщо справи кепські.
І запам’ятай дві речі: що б не відбувалося — не втрачай упевненості у собі та пам’ятай, що ти унікальна та варта поваги особистість, що проблема не у тобі, а у середовищі, в якому ти опинився, і ти з цим впораєшся. А другий важливий момент — булери бояться розголошення, а це означає, що ти завжди можеш звернутися до шкільного психолога, улюбленого вчителя за порадою або попросити допомоги в батьків. І не потрібно соромитися, повір, у цьому немає нічого соромітного. Не бійся про це говорити. Адже ми не повинні боятися сказати про те, що нам некомфортно поряд із вівчаркою без намордника, чи про те, що нам хтось став на ногу в метро і продовжує на ній стояти.